Керуючись життєвим принципом: «Якщо не я, то хто?» - вирішила стати на захист В. І. Леніна, бо гадаю, що маю на це повне право.
30 років мого життя, (а це рівно половина) були тісно пов’язані з іменем вождя пролетаріату, тобто, простого, бідного робітничого народу. З них п'ятнадцять безпосереднього перебування в дитячих організаціях жовтенят, піонерів, комсомольців, ще стільки - на посаді старшої піонервожатої, в т.ч. і райцентрівської школи №2.
 Всі ми добре пам’ятаємо ті часи, а головне - дуже по них ностальгуємо. Скільки корисних справ на рахунку юних ленінців, що разом з дорослими брали участь у відбудові народного господарства! Це разом з ним, з  Володимиром Іллічем ,  а точніше з його іменем, діти збирали металобрухт на будівництво БАМу чи газопроводу «Помари- Ужгород», тисячі тонн макулатури, щоб зберегти від вирубки ліси, працювали на полях і в лісництвах, насаджували сквери, проводили тимурівську роботу, виходили на суботники, щоб впорядкувати своє місто чи село, а головне - вміли дружити з дітьми всього світу  на відміну від сьогодення… На моє глибоке переконання, ганьблять Леніна ті, хто забув ( чи не знав) змісту правил жовтенят,  піонерських законів, прав і обов’язків члена ВЛКСМ. Забули, що п’ять променів зірки символізують єднання людей, що проживають на п’яти материках, і сьогодні знімають її з будівлі Верховної Ради, як винуватицю всіх бід. А піонерський салют? Міцно стиснуті п’ять пальців символізують те ж, що й п’ять кутів зірки, а підняті над собою означали що, інтереси  суспільства треба ставити вище інтересів особистих. І, погодьтеся, якби сьогодні ці принципи працювали, тих подій що відбулись останнім часом в Україні не було б.
 Як би нам не хотілося, а визнати треба, що дуже багато втратило наше суспільство з реорганізацією дитячого руху. Що одержали в заміну патріотичного, марально-етичного,  інтернаціонального виховання? Духовне зубожіння, ненависть, потяг до  шкідливих звичок, анти мораль в усіх її проявах… 
Кожного разу, йдучи через площу, на який височіє пам’ятник Леніну, мимоволі згадую восьмидесяті, 19 травня – День народження піонерської організації. Правофлангові піонерські загони  району в парадній формі з прапорами, фанфарами і бубнами вишикувались  на урочисту лінійку з приводу піонерського зльоту – звіту перед дорослими та тим чиє ім’я носять.   Доповідають про успіх. І діти, і дорослі безмежно щасливі…   
Погодьтесь, був відрізок часу в  історії  нашої держави з суспільством  леніньсько-комуністическої    ідеології, яка на той час викликала панічний страх у капіталістичному світі. І миз цього були горді, бо у нашому соціалістичному суспільстві людина людині була другом на відміну від сьогодення.   І Комуністична партія була нашим керманичем, і це добре, що вона була єдина. Можливо були серед комуністів збоченці, але де їх немає? В сім'ї і то, як говориться, не без виродка.
Вважаю, що монумент В. І. Леніна  нехай би ще й постояв, до поки будуть жити люди моїх переконань і поглядів. Він нікому не заважає, здоров’ю нашому не шкодить. А якщо вже у когось сверблять руки, бо хочуть зняти монумент, то прошу зробити це дуже обережно, щоб не розбити, не пошкодити, цивілізовано, культурно, щоб не завдати болю ні тим, хто з материнським молоком всотав повагу до генія людства, пройшов з ним усе життя, не бувши в лавах КПРС жодного дня, а також для нього самого, бо він  живий,  до поки хоч одна людина його шанує. І з цим треба рахуватися.
Наостанок хочеться додати, що подібні пам’ятники мають суспільне значення, і тому треба питати в народу, як з ним вчинити. А ось у кожного з нас є свої пам’ятнички – на могилках  рідних і близьких  нам людей. За них ми кожен окремо несемо відповідальність. І тут лише ми маємо право віршувати, чи будуть вони доглянуті, чи будуть в забутті.
  
З.Рожченко 
Вчителька - пенсіонерка з 15 річним  вожатським стажем, смт Ямпіль